Дмитро Андрухович поет-прозаїк,гуморист.Народився на Буковині 17 липня 1957 року в мальовничому селі Погорілівка, Заставнівського району, Чернівецької області.
    Вірші та оповідання пише з 14 років.Вільний час присвячує риболовлі,відпочинку на природі.
Бачить світ, як невід’ємну частинку людського буття. Відчуває природній біль.Шелест трави,перелист дерев та спів пташок,сприймає,як розмову.
   Лауреат фестивалю народної творчості м.Київ.Неодноразово нагороджений нагрудними відзнаками та грошовими преміями Міністерства Культури України.
    В творчому доробку нашого земляка такі твори:
 
  Повість''Не плачте,мамо''

 

   В своїх розповідях про події з історії рідного краю,автор описує особисто почуте від очевидців та старожилів нашого краю.Вони зуміли запам’ятати і передати для нащадків свої спогади про Першу світову війну.
…Не забуваймо,що жахливі події,описані у цій книзі,є гіркою правдою. Пам’ятаймо про це і дбаймо, щоб таке жахливе слово ''війна'' наші діти знали тільки з сторінок історії.
   Не таємниця,що воювали чоловіки,а вдома на них чекали жінки та матері.Автор,поєднавши усі події,вирішив назвати книгу "Не плачте,мамо'' аби передати страждання і жахливий біль наших предків.Хто,як не мама найщиріше плаче за своїми дітьми.І тільки мама,для всіх нас,є найрідніша,
мила,ніжна,близька людина,яка буде виглядати і чекати на сина все своє життя!!!
 

Повість "Прости,Оксано ,якщо зможеш…''
 

  -розповідає про закоханість дівчини у заміжнього чоловіка та її страждання впродовж свого життя.

 

   Спогади старенької матусі,що з болем згадує своїх синів,яких втратила,котрих не повернеш,але в материнському серці вони живі вічно!


  

 

Автор у своїх віршах висловлює любов до людей та природи.Життя людей він порівнює з природою.

 

     В оповіданні "Айя" розповідається про молоду сім'ю, яка потрапила в автокатастрофу. Жінка впала в глибокий яр. Чоловік довго шукав , але все було даремно.Під час пошуку  чоловік  теж зривається зі скелі і падає вниз. Його, напівживого, знайшла  чужа, одинока молодичка, яка вилікувала і закохалася у нього... 

     В історичній легенді ”Кохання з минулого” розповідається про кохання, яке пройшло шляхом з ХІІ до ХХІ століття.І далі йтиме у житті.Кохання котрому нема краю та меж.Але кожного разу воно відносилось до закоханих черство.Кожного разу закінчувалось передчасно і трагічно.Але гаряче чи черство-холодне кохання, що виникло біля Джуринського водоспаду

у красоті природи урочища Червоне(колишній Червоногород)

воно все таки століттями йшло разом з закоханими з покоління в покоління.Люди змінювались характерно, зовнішньо та генетично.А кохання залишалося коханням і продовжувало глузувати над людьми, котрі вірили в нього. Двадцять перше століття-час космосу.Час коли людина починає сумніватися в те, чи насправді існує таке, як кохання…

В ЗБІРЦІ " ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ " АВТОР РОЗПОВІДАЄ ІСТОРІЇ ЖИТТЯ ЛЮДСЬКОГО. А ТАКОЖ ПРО ТЕ, ЩО БАЧИВ У ВИДІННЯХ СВОЇХ, У СНАХ, ТА ПРО СВОЇ СПІЛКУВАННЯ ПОМЕЖИ ЛЮДЕЙ. ВИМАЛЬОВУЮЧИ УСЕ ВІРШАМИ, А ТАКОЖ ХУДОЖНЬО УВІНЧУЄ СВОЄЮ ЖАРТІВЛИВОЮ ТА ЖИТТЄВОЮ БУВАЛЬЩИНОЮ, САМЕ В ЦЬОМУ ОПОВІДАННІ КОТРЕ НАЗВАВ - " ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ.